Сайт вчителя української мови та літератури, зарубіжної літератури - Шитель Аліни Володимирівни
Феномен літературних котів
У перший день весни відзначається Міжнародний день котів - найпопулярніших домашніх тварин у всьому світі. Хто має вдома кота чи кішку не може не погодитися, що з цими тваринами не буває сумно.
Зігмунд Фрейд говорив: "Час, проведений з кішкою, ніколи не витрачений дарма".
Про котів написано багато книг, їм присвячують вірші.
Всесвітній день котів - це ще один привід попестити свого улюбленого домашнього вихованця, адже всі коти без винятку дуже люблять ласку і тепло. Якщо забезпечити їм комфортне життя, повне турботи і ніжності, тоді кішки обов'язково подарують своїм господарям своє приємне муркотання.
Цих грайливих пухнастиків любить інтернет, їх обожнюють люди з усіх куточків планети, про них знімають фільми та мультики і, звісно ж , без них не обійшлося і в літературі.
Ніна Джордж "Маленька паризька книгарня"
Кіт Кафка та Ліндгрен
Ці два коти, що полюбляють творчість Франца Кафки та Астрід Ліндгрен є книжковими охоронцями човна «Літературна аптека» й допомагають головному герою проганяти неохайних покупців. Також вони мають бездоганний літературний смак і сплять лише біля книг своїх улюблених авторів.
«Такі імена він дав двом безпритульним котам, що кожен день наносили йому візити, бо мали свої привілеї.
Сірий кіт із білим комірцем, як у священника, полюбляв точити кігті об Кафкове «Дослідження одного собаки», казку, у якій життя людей аналізується з погляду собаки. А руда з білим, довговуха Ліндгрен любила лежати біля книжок про Пеппі Довгупанчоху. Це була гарненька кицька, що визирала з-за книжкових полиць і уважно розглядала кожного відвідувача. Ліндгрен і Кафка іноді робили месьє Одинакові послугу, зненацька скидаючи одну з верхніх полиць на покупців третьої категорії, тих, що з масними пальцями.
Дві добре начитані бродяжки чекали, коли можна буде зійти на борт, не боячись великих, грубих ніг».
Іван Багмут "Пригоди чорного кота Лапченка, описані ним самим"
Кіт Лапченко
Мабуть, один з небагатьох котів в літературі, що самотужки навчився писати та повідав історію про свої авантюри від власного імені. Також йому катастрофічно не щастило з господарями. Знайомтесь з котом-письменником – це чорний сибірський кіт, що народився в сім’ї диригента, а потім опинився в родині письменника, дружина його дуже незлюбила, та й письменник також був невдоволений. Кіт крав у нього їжу і не вимовляв літеру "р". Письменник, замість того щоб по-людському, як працівник культурного фронту, поставитись до такої біди і не помічати дефекту вимови, не проминав нагоди, щоб не познущатися з свого домашнього улюбленця.
Лапченко ще й полюбляв бити вази, через що його знову перепоручили вже до живого куточку середньої школи. Школа зустріла його з ентузіазмом, саме в ній головний герой дізнається, що він – "царів родич"! Але й там надовго не затримується, адже понищив усі шкільні експонати. Тож мандри продовжуються, цього разу до учня 7-го класу Сергійка.
Чорний кіт постійно потрапляє в різноманітні пригоди та незвичайні ситуації, але кожного разу самотужки вирішує свої проблеми.
Жіль Легардіньє "Остерігайтеся котів"
В цій книзі героєм є не один кіт, і навіть не двоє, і не троє, а ціла КОТОМАФІЯ, яка усіляко дошкуляє головній героїні побудувати своє особисте життя.
Головна героїня роману Жулі Турнель просто ненавидить котів, адже вони не можуть бути такими вірними, як собаки. «Коти нас використовують, вони егоїсти!». У романі аж 25 разів трапляються усілякі застороги щодо котів: «Коти ніколи не виграють», «кохайте одне одного, але остерігайтеся котів», «котюзі буде по заслузі», «закликаю натовп прогнати котоподібних загарбників», «якщо котам із їхніми дев’ятьма життями буде що сказати», «не дозволяйте котам переконати вас, що вам пасує перуанська шапка» та ін.
Коти трапляються в цій історії, коли героїня стурбована чимось, коли страждає, коли щаслива, коли все йде шкереберть, вони є своєрідним обрамленням для сюжетної лінії, хоча жодного реального кота в книзі так і не було виявлено. Ймовірніше вони є символічним втіленням усіх страхів та різноманітних фобій пані Жулі.
Мері Енн Шеффер та Енні Берровз"Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння"
Кішка Пампушка
У романі згадуються листи Оскара Уайльда від імені кішки до дев’ятирічної дівчинки Фін, котра сумувала через те, що її батька вбив її улюбленицю Пампушку. Проте виявляється, що кішки мають дев’ять життів, і після такого прикрого випадку Пампушка втратила своє третє життя і змушена була переродитися деінде у Франції. Ця кішка справжня авантюристка та шпигунка. У новому житті вона зветься Соланж. «Вона була зовсім не з тих ледачих кішок, які вилежуються на подушечках і ласують вершками. Ні, життя Соланж було сповнене карколомних пригод – я у мушкетерів. І її – єдину з усіх кішок на світі – нагородили червоним орденом Почесного легіону».
Жіль Легардіньє "Зовсім того"
Кіт Мефістофель
Неперевершений ангорський кіт, що полюбляє незворушно сидіти в позі сфінкса зі зловісним іменем Мефістофель. Очі його мають надприродний оранжевий колір. Він не любить, коли його пестять, просто справжнісінький дикун. Він може незворушно просидіти біля плити, не реагуючи на жодні зовнішні фактори кілька годин, мов якась скульптура. Добре грав роль «набитого соломою сфінкса», ніби справжнісінький фокусник. Єдине, що змушує його відкрити очі, це коли хтось цупить його їжу. А готує для нього його господиня як для справжнього гурмана.
«Зовнішня стриманість та природна чарівність» робить його улюбленцем нового мажордома Ендрю Блейка, той навіть проводить дивний експеримент над котом: «Мефістофель надає перевагу 22° по Цельсію. Якщо у кухні працює плита, він сідає подалі, тому що йому занадто спекотно, а якщо двері в сад довго залишаються відчиненими, він сідає поближче до плити, де тепліше».
Хоч Одиль вважає його просто генієм, та містер Блейк запевняє, що той лише «клубок шерсті, який дуже поважає комфорт!».
Та все ж Мефістофелю вдається пошити в дурні всіх мешканців старовинної садиби, адже виявляється, що він насправді не кіт, а кішечка.
Жіль Легардіньє "Більше не схиблю"
Кошеня Парацетамол
Милий котик на прізвисько Парацетамол, просто в його господині трішки складно з уявою. Головна героїня роману викрала його у свого нареченого, щоб помститися. Деякий час їй здавалося, що цей крихітний клубочок шерсті – це її колишній, якого перетворили на кота через жахливу поведінку з жінками.
Котик надзвичайно енергійний, дуже любить гратися з власною викрадачкою у піжмурки, має здатність нападати зненацька, та просто ненавидить фей з їхніми страхітливим крильцями, тому розправляється з ними вщент й залишки жорстокої битви відносить до пральної машини.
Олександр Пушкін. Вступ до поеми
"Руслан і Людмила"
Вчений кіт
Вчений кіт зі вступу до казки Пушкіна «Руслан і Людмила» дивує тим, що, прогулюючись золотим ланцюгом, розповідає казки та «спів заводить». Він є частиною казкового світу, в якому уособлює мудрість та грає роль доброго чарівника. Образ кота Баюна присутній у багатьох російських казках. У Пушкіна це збірний міфічний образ кота-чаклуна, який є оповідачем чарівної історії та втіленням народної мудрості, зберігача казок і пісень.
Українська народна казка «Пан Коцький» та
казка італійського походження «Кіт у чоботях»
Як обійтися без народних улюбленців: Кота у чоботях та Пана Коцького? Це ж одні з найколоритніших персонажів світового фольклору. Герої, що лише завдяки власній кмітливості, хитрості та відчайдушності змогли вибитися в люди, не маючи за душею ні копійчини, заслуговують на повагу. Це приклад того, що не має значення, ким ти народився, а важливо те, ким себе уявляєш, і тоді не страшний жодний людожер та будь-хто з хижаків.
Образ цих двох героїв – це один із тих випадків, коли не звертаєш уваги на явні недоліки характеру: владність, брехливість, надмірна самовпевненість, любов до авантюр та різноманітних афер, симпатизуєш персонажам, хоча вони не є героями у прямому значенні цього слова. Скоріше – це антигерої, дуже харизматичні й чарівні, за що їм і пробачаєш злодійкувату натуру.
Михайло Булгаков "Майстер і Маргарита"
Кіт Бегемот
Королем усіх котів та, безперечно, найхаризматичнішим літературним котом сміливо можна назвати Бегемота з роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Це кіт-перевертень, що може перебувати в образі «жахливих розмірів чорного кота з кавалерійськими вусами, що ходить на задніх лапах», а може й мати вигляд «низькорослого товстуна в рваній кепці».
Цей герой своїм почуттям гумору, нахабністю, любов’ю до розіграшів та пекельних жартів, приваблює читачів навіть більше ніж образи головних героїв. Скільки шарму в його вайлуватій постаті, скільки колориту в одному лише імені. Що говорити про манери та мову улюбленця самого Воланда. Без сумнівів, Бегемот – талановитий інтриган. Якби Булгаков створив сиквел роману, то це було б продовження пригод Бегемота та його банди.
Льюїс Керролл "Аліса в країні Див"
Чеширський кіт
Не можна оминути увагою кота, який має просто голлівудську посмішку та кілька надприродних здібностей. Це кіт-невидимка, кіт-філософ, кіт-загадка. Напевно здогадалися, що мова йде про Чеширського кота з повісті-казки Льюїса Керролла «Аліса в країні Див».
У країні, де все відбувається всупереч логіці, правилам та здоровому глузду, він є втіленням розважливості та раціональності.
Чешир має просто фантастичну звичку: з’являтися окремими частинами свого тіла й розчинятись у повітрі. Хто б не хотів цього навчитись у реальному житті?
Діана Сеттерфілд "Тринадцята казка"
Кіт Привид
Роман «Тринадцята казка» Діани Сеттерфілд зовсім не про кішок, але й їй в ньому знайшлося місце. Це образ загадкового та таємничого кота, на ім’я Привид. «Сірий кіт, що немов від чарів з’явився в неї на колінах. Він сидів нерухомо й не зводив з мене круглих жовтих очей». Привид то з’являється, то зникає в сутінках. Але його роль в романі важлива. Адже це яскрава художня деталь для уважних читачів та й головної героїні зокрема, яка повинна наштовхнути на розгадку таємниці відомої письменниці, що так полюбляла вигадувати собі щоразу нову біографію.