Сайт вчителя української мови та літератури, зарубіжної літератури - Шитель Аліни Володимирівни
Магія Книги
Деніел Кіз "Квіти для Елджернона"
Книга з категорії гіпер емоційних книг, над цією історією просто неможливо не ридати вголос чи про себе, адже вона про "горе без розуму" та ще більше горе "з розумом", про самотність серед натовпу, про те, що інколи мрія повинна залишатися за обрієм в межах недосяжності...
Історія про те, що в нашому житті найголовніше: бути потрібним комусь, мати люблячу родину та вірних друзів. Саме заради таких простих, але вкрай важливих для кожного речей, головний герой зважився на відчайдушний та небезпечний крок.
Сказати, що ця книга мене вразила - це не сказати нічого, вона викликала в мене цілий шквал емоцій: від співчуття до головного героя до обурення над поведінкою матері, псевдодрузів та науковців-експериментаторів, що не замислилися над наслідками власного втручання в природу людини.
Автор порушує знайому нам із повісті Булгакова "Собаче серце" проблему відповідальності науки перед суспільством та окремою людиною зокрема, але якщо у Михайла Булгакова сюжет мав соціальний підтекст, то в цій історії на перший план виходить психологічний аспект.
Чарлі Гордон страждає через власну інакшість, адже він розумово відсталий, через що є постійним об'єктом для насмішок своїх так званих "друзів" у пекарні, де він працює. Навіть для рідної матері такий діагноз сина став ударом. Адже вона колись мріяла, що її діти будуть найрозумнішими у школі. Так і не переборовши своїх почуттів родина відмовляється від нього.
Єдиним другом хлопця стає піддослідний щур Елджернон, який виявися кращим товаришем ніж "люди", що звикли з нього кепкувати і не змогли пробачити своєму "хлопчику для биття" його вищості над ними.
Стефан Цвейг "Нетерпіння серця"
Ця книга належить до категорії тих книг, які я не хочу перечитувати знову, але вона змушує дивитися на звичні та традиційні уявлення про соціум із зовсім неочікуваного ракурсу.
Цікаво те, що вона не має чіткого поділу на позитивних та негативних героїв. А своє ставлення до головного героя важко назвати однозначним. Він ніби викликає симпатію з одного боку, а з іншого - якесь презирство.
Цей твір для тих читачів, які не ділять світ на чорне та біле, а бачать в ньому й сірі відтінки.
Історія про те, що справжнє співчуття може бути жорстоким, а егоїзм призводить до фатальних наслідків, адже добро не завжди має привабливе обличчя, а зло криється під маскою благих намірів.
Цей роман змусив мене зовсім інакше подивитися на природу справжнього співчуття, яке допомагає тяжко хворому пацієнтові повірити у власні сили і продовжувати боротьбу зі своїм недугом і "нетерпіння серця", що під вдаваною добротою приховує лише власний егоїзм та бажання відгородитися від чужого горя.
Це розповідь про дівчину, що прикута до інвалідного візка та молодого офіцера, який мав неуважність запросити паралізовану Едіт на танець...
Джеремі Стронг "Гармидер у школі"
Ця книга надихаюча та мотивуюча. Світла та наскрізь просякнута оптимізмом історія про неймовірну, шалену, часом зовсім божевільну вчительку, яка в будь-якій школі створює суцільний гармидер, але попри хаос, вона показує нам те, яким насправді повинне бути навчання - захоплююче та цікаве учням. Методи для цього можуть бути навіть найекстравагантніші - чи то викрадення бандою піратів мера містечка на урочисте відкриття бібліотеки, чи то атакуюче тісто для пирога Дружби, чи то конструювання вертольотів на дитячому майданчику...
Будьте певні, де лише з'явиться на шкільному майданчику швидка допомога із водієм - власником воронячого кубла на голові, там очікуйте повний ураган емоцій та неймовірного настрою, адже пані Лілія Гармидер йде на заміну саме до вас!
Ульф Старк "Диваки і зануди"
Ця книга з категорії тих книг, читаючи які просто не можливо не посміхатися. Вона розповідає про світ людей, які за словами одного мудрого та екцентричного дідуся, діляться на диваків і зануд, та бешкетливих демонят, що порядкують на свій лад, коли вони вже зовсім нудяться; про дівчинку, яку випадково прийняли за хлопчика у новій школі, а вона вирішила не спростовувати інформацію про себе; про вічне кохання, яке виринає й зникає серед звуків фортепіано та саксофону; про шкільне протистояння двох неймовірних вигадників, фантазерів та найбільших упертюхів на світі й звісно ж про перше в житті кохання, що зародилося при зовсім незвичних умовах...
Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц"
Книга про самотність, про найбільше бажання будь-якої дитини - знайти собі друга, піклуватися про когось.
Ця казка-притча стала для мене зрозумілою далеко не після першого прочитання. В дитинстві вона мені абсолютно не сподобалась, адже в ній не має всього того, що діти так люблять в казках: боротьби добра і зла, в якій головний герой завжди виходить переможцем; захоплюючого пригодницького сюжету; щасливого фіналу . Все, що я зрозуміла тоді, це те, що казка незвична, вона особлива.
Друге прочитання відбулося вже в дорослому житті. Саме тоді я зрозуміла, що насправді Екзюпері від імені свого героя звертається до дорослих. Ця казка про них та для них, щоб вони зрозуміли: що насправді в житті важливо. Про світ "штучних цінностей", якими оточили себе деякі із них, і поклоняються їм, мов язичницьким богам, засліплені оманливим блиском величних корон із різнобарвного скла.
То що ж робить людину щасливою? Що ж насправді їй потрібно, щоб не відчувати себе самотнім у безмежних просторах Всесвіту? Невже це жага збагачення (бізнесмен), чи виконання безглуздих, власноруч нав'язаних обов'язків (ліхтарник), чи манія величі та невситиме прагнення повелівати всим і вся (король), чи висунення безглуздих і непотрібних теорій без практичного підтвердження (географ), чи витрачання власного здоров'я на згубні звички (пияк)? Не дивно, що Маленький Принц вважає дорослих дивними та нецікавими, бо чого вони змогли навчити його, про що важливе розповісти? Адже головний герой знав, що робить його щасливим, а життя наповнює сенсом: піклування про свою планету, яка так люб'язно терпить присутність на ній будь-якої живої істоти; та про свого друга - троянду, навіть якщо вона трішки пихата та примхлива, але яка беззахисна серед цього небезпечного світу; мати вірним "приручених" друзів, щоб не відчувати себе самотнім.
Тож якщо, прочитавши цей глибокий твір, ви зможете відповісти на запитання: чому події відбуваються у космосі? Чому Маленький принц не має батьків? Чому дорослі, яких зустрічає головний герой, не зацікавлюють його? То Екзюпері зумів достукатися хоча б до одного із тих, до кого він звертається.
Марина Аромштам "Коли відпочивають янголи"
Цю книгу просто зобов'язані прочитати всі вчителі світу, бо вона розповідає про вчителя, як про людину: зі своїми слабкостями, досягненнями та хибними рішеннями, про сумніви та хвилини відчаю, які часом супроводжують педагогічний шлях кожного вчителя, небайдужого до своєї професії та своїх вихованців, про пошук правильного та ефективного рішення у зовсім нетипових ситуаціях, про непорозуміння із дітьми, їхніми батьками та часом і адміністрації вашого навчального закладу. Це правдива історія однієї вчительки, не завуальована усілякими педагогічними штампами, лозунгами та постулатами відомих педагогів сучасності.
Цю книгу просто зобов'язані прочитати учні, щоб зрозуміти, що вони не самотні, що їхні проблеми цікавлять дорослих, щоб подивитися на себе з погляду вчительки та усвідомити, що дорослими бути також тяжко.
Цю книгу просто зобов'язані прочитати батьки, щоб зрозуміти, що "Діти – не порцелянові пупсики. Вони люди», які потребують, щоб до їхньої думки дослухалися та рахувалися з їхніми почуттями.
Ця книга про злети й падіння звичайного, часом спустошеного та емоційно виснаженого вчителя, але, все ж, зовсім невгаваючого. Здатного постійно вигадувати нові методи впливу та виховання своїх підопічних. Чи то буде історія про янголів, що змушені працювати понаднормово, чи порятунок принцес від жорстокого Дрегона, чи йдеться про справу зниклих магнітиків із дитячих шаф.
Жульєн Сандрель "Кімната чудес"
Неможливо оминути книгу з такою промовистою назвою. Я часто обираю собі твори для читання лише за креативною обкладинкою та непримітивним заголовком. Вона про маму та сина, що віддалились один від одного, про скороминучість часу, про те, що ніколи робота та кар'єра не повинна стояти на заваді родинних стосунків. І, звісно ж, ця книга про чудеса, які можна "творити своїми руками".
Шерон Дрейпер "За межею"
Хтось колись рахував, скільки слів ми вимовляємо кожного дня, а чи вони мають якусь вагу? Десятки, сотні, тисячі, їх так багато навколо, кожне має свої звучання, свій колір та присмак, а що якщо слова звучать лише у вашій голові, а оточуючі вважають тебе розумово відсталою? Як довести оточуючим, що ти такий як і вони, лишаючись у в'язниці власного тіла?
Ця книга змусила мене замислитись про те, яку вагу мають слова у житті кожного з нас.
ЇЇ варто прочитати саме підліткам, адже історію авторка розповідає від імені 11-річної дівчинки, тому написана вона простою та зрозумілою мовою. В головної героїні є чого повчитися: як радіти тому, що можеш висловити свою думку; як не здаватися, навіть, коли власні вчителі та висококваліфіковані лікарі не вірять у твої розумові здібності; як мріяти та вперто рухатися до здійснення своєї мрії, рухаючи лише великими пальцями своїх рук.
Турюн Ліан "Лише хмари танцюють з зірками"
Як оминути увагою книгу у назві якої згадуюються зорі та хмари. От я і спокусилася на інтригуючий заголовок. І не прогадала. Однозначно буду радити своїм учням її прочитати. Вона про втрату та пошук себе після трагедії. Про те, що іноді діти беруть справу у свої руки і допомагають батькам побороти те, що здавалося б, пережити неможливо. Адже що може бути важливіше за родину? І хто про це нагадає власним батькам як не їхня дитина?
Чак Палагнюк "Романтика"
Оповідання на перший погляд досить дивне, але Чак Палагнюк, той письменник, що підірвав свідомість читачів правилами Бійцівського клубу, не може писати про щось банальне. Ця історія розповідає про ідеальні стосунки двох абсолютно неідеальних людей. І навіть якщо оточуючим здається, що ваша половинка божевільна, недалека та має ще сотню тисяч вад, то яка різниця, якщо героям так добре один з одним. Чи має значення ступінь вашого шаленства? Чи має значеня те, що скажуть люди про ваші стосунки? Питання для сьогодення досить актуальне. Адже ми звикли завжди оглядатися на тих самих "людей", які вказують іншим як їм жити.
Чак Палагнюк "Зомбі"
Це оповідання мені видалося ще дивакуватішим ніж попереднє. Але воно мене вразило так, як свого часу "Перевтілення" Кафки. Воно розповідає зовсім не про фантастичних істот, а про звичайних підлітків, про їхнє прагнення бути щасливими. А ще про страх, який змушує коїти жахливі речі. Та про те, як важко вірити в себе та своє майбутнє, про підтримку рідних та незнайомців, які не можуть стояти осторонь.
Йоганна Фабіцька "Шалене танго (істеричний роман)"
Я, звісно, глибоко поважаю творчість Вільяма Шекспіра, найгеніальношого драматурга усіх часів, але історії кохання "а ля Ромео та Джульєтта" сучасним підліткам "не заходять". Вони більше не хочуть читати про ідеальні почуття, кохання з першого подиху, про приречені та неможливі стосунки. Тому ця книга зовсім не "шекспірівська". Герої не закохуються з першого погляду, не оспівують красу один одного. Вони ладні забути свою першу зустріч назавжди, адже познайомилися за досить оригінальних та незабутніх обставин. Герой та героїня не є зразками досконалості, вони зовсім навпаки, є наскільки неідеальними та з купою недоліків, що з першої ж хвилини читач починає їм симпатизувати. А головне, що це історія успішного кохання, яке не завершується чиєюсь смертю ("Ромео та Джульєтта", "Дорогою ціною", "Історія одного кохання", "Тіні забутих предків", "Гамлет" - твори шкільної програми), автор нас залишає на найцікавішому місці, коли почуття зароджуються. Чого лише вартий підзаголовок "Істеричний роман". Лише заради такого шаленого поєднання як танго та істерика, варто взяти цю книгу до рук.
Аньєс Мартен-Люган "Щасливі люди читають книжки і п'ють каву"
Звісно, перше на що слід звернути увагу - це промовиста назва. Саме вона мене зацікавила, адже люблю книги з креативними заголовками. Особливо, якщо там фігурують слова "книги" та "кава". Поєднання бездоганне для того, щоб заінтригувати. Це історія про те, як навчитися жити знову після втрати найдорожчого. Вона наскільки емоційна, що я почала витирати сльози вже з першого розділу. А ще, прочитавши книгу, мені захотілося побувати у вигаданій автором кав'ярні "Щасливі люди", де відвідувачі можуть насолоджуватися як смачною кавою, так і "смачною" книгою.
Марія Парр "Вафельне серце"
Повість принесла молодій норвезькій письменниці широке визнання. І не дивно, адже в ній є все, про що хочуть читати підлітки: дружба, труднощі у родині та багато шалених, веселих та іноді сумних пригод. Головні герої Трілле та Лена - найкращі друзі, хоча Лена цього ніколи не говорить Трілле, через що він надзвичайно засмучений. І саме ця неймовірно хоробра дівчинка, яка ламала скільки разів ногу, що лікар вже не дивується її частим візитам до свого кабінету, вигадує фантастичні авантюри: влаштовують Ноїв ковчег у човні не дуже люб'язного сусіда, шукають тата для Лени, бавляться у Другу світову війну разом з дідусем та ін. Цю книгу можна перечитувати безліч разів, і вона не набридне, адже історія друзів написана щиро, дотепно та душевно!
Жіль Легардіньє "Остерігайтеся котів"
Французька література така ж елегантна та повна шарму як і французькі фільми, які я так обожнюю. От і роман "Остерігайтеся котів" не є винятком, це скоріше підтвердження правила. Абсолютно все: від обкладинки й до посилання на нещадних та вкрай небезпечних хижаків-котів спонукало мене взяти цю книгу до рук. Я не пошкодувала про це. І справа не у високій філософській ідеї т глибокому змісті, не все ж про "світову скорботу" читати, а в тому, що я так само не люблю котів, як і головна героїня й також вважаю їх ворожими агентами у світі людей, й зовсім не в тому, що я так само дуркувато поводжу себе як закохуюся, й не в тому, що Жулі Турнель уособлює в собі суто жіночу поведінку представниць прекрасної статі усієї планети (ну ж бо, зізнавайтеся, скільки разів ви підстерігали на сходах чоловіка своєї мрії, лише задля того, щоб зробити вигляд, що ця зустріч абсолютно незапланована та неочікувана; а як часто ви рахували скільки разів він на вас подивився, щоб потім надати тому погляду якогось таємного значення; скільки разів цей чоловік не помічав того, що ви так довго надавали собі цілком природного привабливого вигляду кількагодинними косметичними процедурами?). Я знаю, що ви зараз акажете: "Звісно ж ніколи!", але внутрішній голос знає правду.
Ще я пообіцяла собі, що колись порахую як часто у цій книзі зустрічається загадкова котомафія, яка заважає особам із Марса та Венери порозумітися.
Тож книга ця легка, із приємним післясмаком, з нотками самоіронії та котами за рогом, яка гарантує гарний настрій, а ще допоможе чоловікам розібратися із тим роєм думок та почуттів, що вирують у загадковій жіночій голівці кожного дні.
Клаус Гагеруп "Вище за небо"
Люблю в книгах інтригуючі назви та нетипових оригінальних ні на кого не схожих головних героїв із абсолютно непередбачуваним сюжетом.
Дівчинка, що ненавидить людей та полюбляє розбивати об голову брата яйця. А ще більш за все вона не любить посмішок та обіймів. Дивачка та й годі. А як вам дружба із вічно невдоволеною та набундюченою найстарішою вчителькою у школі панною Ш'єр? Несподівано, чи не так? Але до чого ж тут "кохання, що вище за небо"? Адже насправді ця книга не про сравжню любов, як можна подумати із заголовку, а про неймовірну дружбу, що долає всі перепони й дарує друге дихання жінці, яка живе лише спогадами і прагне забуття, та Марі буває просто неймовірно впертою, а що ще можна очікувати від дівчинки в душі якої "було щось темне, як безодня"? Лише те, що вона подарує людині, що втратила бажання жити надію й дружбу, яка вища за небо.
І нехай Александер Ларсен, кохання "всієї душі" пані Ш'єр, чекає на листівку від Ельвіри скільки йому заманеться. А ще б хотілося продовження історії про неймовірну дружбу й про перші почуття дівчинки, що має "надзвичайно темну вдачу" до дуже ввічливого та доброго хлопчика Генрика.
Джон Бойн Хлопчик у смугастій піжамі"
Про даний сюжет читала багато полярних відгуків: і сюжет банальний, і діалоги нереалістичні, і переклад неправильний (Фюрер-Фурор та ін.), і наївний оповідач, і скарги на те, на якій сторінці головні герої знайомляться. Мене книга надзвичайно вразила. Не скажу, що захочу її перечитати ще раз, але забути сюжет неможливо. Я гадаю, що її варто прочитати для того, щоб зрозуміти причини "зазомбованості" людей, які знаходяться під постійним інформаціним тиском. А стосовно "нереалістичних діалогів" зовсім не погоджуюся, адже розповідь ведеться від імені дев'ятирічного Бруно, а дитина цього віку не може мислити як дорослий. А гра слів автора - це лише стилістичний прийом, який показує абсолютно незаполітизованість маленького хлопчика, що нічого не розуміє у світі дорослих. І стиль оповіді - це такий собі "наївний реалізм".
Ми бачимо світ "нацизму" з точки зору дитини, що розмірковує над простими речами: чому в його світі з'являється колючий дріт і чому до людей по той бік дроту ставляться гірше ніж до тварин? Чому лише він їм співчуває та намагається потоваришувати? А кінець цілком закономірний. Я очікувала чогось жахливого, і ще кілька днів була під враженням фіналу. Чим може поплатитися кат, як не найдорожчим, що в нього є? Це його покарання за байдужість та сліпу віру в правильність своїх дій.
«Дуже проста і абсолютно незабутня. У цій книзі немає ніяких монстрів і страховиськ, проте справжній жах завжди ховається в повсякденному» – Ireland On Sunday
Є фільм за цією книгою. Я не наважилася його подивитися, оскільки почала плакати вже від трейлеру. Але прочитати цю книгу варто. І ще можна порівняти сюжет із сучасними подіями в Україні.
Рейнбоу Ровелл "Елеанор і Парк"
В одному із відгуків про роман прочитала, що це сучасна історія Ромео і Джудьєтти. Такі алюзії, звісно ж, виникають, але скажу, знову ж таки не на користь батечка великої драматургії Вільяма Шекспіра, що ця версія мені сподобалася більше. Нехай фанати Ш. закидають мене гнилими помідорами, але "Р. і Д." завжди видавалися мені неправдоподібними. За 5 днів протягом яких відбуваються події, таке неймовірне кохання? Ромео, що такий непостійний, спочатку Розалін, потім Джульєтта. Що це? Задатки майбутнього Казанови? Чи любов до ризику та авантюр, адже обидві із роду Капулетті? Ця незрозуміла "кривава" ворожнеча, яка не має жодних підстав. Невже за кілька десятиліть не знайшлося хоча б одного мудрого та поміркованого Монтеккі та Капулетті, який би зупинив цей фарс із затяжним конфліктом. І ця безглузда смерть обох героїв - чому просто не втекти десь за обрій і прожити все життя, хоч і в бідності, проте з коханою людиною. Чи кохання та бідність речі несумісні? Молодим просто хочеться всього й одразу: і статків, й життя без ненависної тещі та свекра. Так і хочеться вигукнути: "Не вірю!" як у Станіславського. Здається, що "Р. і Д." той твір, який просто переоцінений публікою.
А от в романі "Елеанор і Парк" події розгортаються поступово. Що тішить в цій історії - це недосконалість головних героїв. Вони не супермоделі й мають як позитивні, так і негативні риси характеру. Розповідь ведеться від імені Елеанор та Парка одночасно, люблю такий композиційний прийом.
Вони із різних світів, що раніше ніколи не перетиналися. Досі їх відділяло один від одного лише одне місце в автобусі, в обох проблеми в родині, кожного з них вважать дивакуватими. Просто одному вдається краще приховувати себе справжнього, а інша, сама того не усвідомлюючи, кидає виклик суспільству лише тим, що не носить масок та не грає ролей.
Книга, що варта кількох нагород (близько 20), і варта тго, щоб її читали підлітки та їхні батьки.
Елізабет Фоулі та Бет Коутс "Як би вчинила Клеопатра?"
Цю книгу знайшла в переліку "Нацкращих книг для жінок". Відгуки про неї неоднозначні й кардинально протилежні. І все ж, я не шкодую, що наважилась її прочитати, тепер хочу, щоб вона тішила мені око ще й на книжковій поличці, щоб у складних життєвих ситуаціях знайти в ній безкоштовну кваліфіковану допомогу.
Це розповіді про легендарних історичних особистосей і, що вдвічі приємніше, в ній відсутнє домінування чоловіків. Про кожну з цих жінок подається коротка і цілком зрозуміла біографічна довідка з іронічними коментарями авторок цієї зовсім неакадемічної енциклопедії вдалих спроб боротьби за своє місце під сонцем Також до кожного розділу подається висновок - порада, як протистояти тій чи іншій проблемі.
"ЯБВК" - це такий собі феміністичний маніфест проти шовінізму. Можливо, великі критиканти даних оповідок незадоволені тим невисокопарним стилем, яким знайомлять нас із поважними та серйозними особистостями. Але саме оця відсутність гімнів та од на честь героїнь і "підкупає" читача. Чого лише варта цитата: "Княгиня Ольга жгла не по-детски" чи ін.
Тепер, коли в моєму житті виникають труднощі, чи я потрапляю в ситуацію приниження жіночої гідності особами протилежної статі (це ж треба у 21 столітті у вік рівноправ'я! А як же гендерна рівність?), то я перечитую одну із історій і одразу ж власні проблеми видаються мильною бульбашкою в порівнянні з долями описаних жінок.
Книга, що є найліпшим мотиватором!
Річард Матесон "Кнопка, кнопка"
До цього оповідання доречним буде вислів Антона Павловича Чехова: "Краткость - сестра талнта", адже воно має лише кілька сторінок. Історія про справжню людську сутність, в якій не має місця співчуттю та поблажливості до потреб інших, окрім власних. Егоїзм та жага наживи часто керують вчинками людей, але покарання не забариться.
Ще ця історія про те, як часто ми не знаємо істинної натури людини, якій присвятили власне життя. Фінал зовсім непередбачуваний, як і повинно бути у детекиивному сюжеті.
Книга варта того, щоб усвідомити власні пріоритети в житті і зрозуміти, що насправді є важливим, а що не варте не те що 50 тисяч доларів, а й мільярда!
Ніна Джордж "Маленька паризька книгарня"
Ви вірите у силу літературної фармації? І те, що для кожного з нас знайдеться книга, що здатна стати "єдиними ліками від незліченних, незрозумілих страждань душі"? А що може бути кращим для філологічного гурмана ніж опинитися на затишній баржі з назвою "Літературна аптека" посеред мальовничих берегів Франції, і нічого, що такий корабель існує лише на сторінках роману Ніни Джордж, але в мене склалося враження, що я побувала на чудернацьокому борту разом із дивакуватим капітаном-відлюдником, який вперше в житті робить щось наскільки божевільне, та з не менш дивакуватим автором-початківцем, що страждає на синдром "першого бестселеру". Не менш привабливим є образи двох нахабних котів з промовистими іменами: Кафка та Ліндгрен, адже саме біля цих класиків літератури вони полюбляють вигріватися на сонечку.
Можливо, любовна лінія роману й дещо надумана, але цей літературний флер, яким наскрізь просякнута книга підкупає з перших сторінок. А також у книзі вистачає й гумору, й французької елегантності, й присутня навіть "Енциклопедія почуттів" та найкращі страви Провансу. Ця книга - найкраща терапія для людей, що в житті скоїли досталь помилок та просто не знають як їм жити далі й не картати себе.
Мері Енн Шеффер та Енні Берровз
"Клуб любителів книжок
та пирогів з картопляного лушпиння"
Ця книга неперевершена, й це я не перебільшую, навіть трішки применшую. Люблю книги в назві яких зустрічається слово «книга», що може бути краще за книгу про книги, вибачте за тавтологію. Як написала газета «People»: «Маленький шедевр про любов, війну та жагу до життя, віднайдену в хороших книжках та друзях».
Книга про те, як люди не просто далекі від літератури, а й ті, що жодної книги окрім шкільних підручників не прочитали, змушені заснувати власний літературний клуб, щоб не опинитися в концтаборі, адже йдеться про період німецької окупації на острові Гернсі. Читання для кожного з них стало способом боротьби та відволікання від жахіть 1941-1945 років. Щоб зрозуміти як одне пов’язане з іншим потрібно прочитати роман. Композиція якого теж вельми оригінальна, він написаний в епістолярному стилі. Хоч я й не люблю цього жанру, проте в даному випадку він цілком виправданий, адже ми маємо змогу читати про події із життя героїв від їх власного імені, кожен є оповідачем, і стиль кожного листа суттєво відрізняється від попередника, він передає непересічний характер кожного члена цього клубу.
Події, що описуються, говорять про нелегкі часи для мешканців Нормандських островів, проте написані в такій невимушеній манері, не змушуючи читача поринати у всю ту безодню болю, яку їм вдалося пережити, а зображують їх у якомусь позитивному ключі. Історія окупації в умовах повної ізоляції як для німців, так і для англійців. Кожен з них виживає як може, хтось порушуючи усі норми людського існування, хтось не переходячи межу милосердя та співчуття. Також присутній неоднозначний погляд на німецьких солдат. Адже і серед них були дійсно чесні та справедливі особи, що також змушені коритися букві закону. Описані нелюдські умови перебування у концтаборі зі спогадів полонянок. Також тодішній світ журналістики, які ласі до чужого горя.
Головні герої всі дуже харизматичні. Письменниця, в пошуках нової історії після дебюту попередньої книги, що живе зі страхом опинитися заручницею вдало вигаданого образу. Редактор, що є вірним другом та іронічним наставником юної та запальної авторки, яка може навіть пожбурити чайником у журналіста, якщо він копирсається у її брудній білизні та вигнати нареченого через те, що він виніс її книги до підвалу. Члени клубу: Елізабет – енергійна, фантазерка, емоційна, відчайдушна, яка об’єднує жителів острова, Ізола – непосидюча пані з деякими причудами, Довсі – мовчазний та надійний, Амелія – стійка та мужня, Ілай та Кіт – гіперактивні та вигадливі, Марк – самовпевнений та амбіційний та інші не менш колоритні персонажі.
Навіть знайшлося місце й для листів Оскара Уайльда одній маленькій засмученої дівчинці від її власної кішки Пампушки.
Книга зворушує та зачаровує своїми яскравими персонажами, якї не втратили віри в себе, людей, добро.
До рук вона потрапила мені випадково, коли я побачила трейлер до фільму за мотивами книги, вирішила спочатку прочитати, а потім подивитися екранізацію. Не раджу порівнювати її з версією авторок, оскільки безперечно вона програє. Режисер дозволив собі вільно інтерпретувати події твору, від чого фільм лише втратив. Я була розчарована та обурена екранізацією, хоча розумію, що якби не читали книги, то фільм би мене захопив.
В книзі також є сюжети для всіх вибагливих поціновувачів літератури: і драматичні події (війна та окупація, концтабір, смерть однієї з героїнь), і детективна лінія (викрадення листів Оскара Уайльда, розслідування Ізоли Марпл), і любовний чотирикутник (Марк-Джулієт-Довсі-Ремі), і яскравий гумор (історія однієї свині, пиріг із картопляного лушпиння, захоплення Ізоли френологією та психіатрією, конкуренція на святі врожаю з будкою поцілунків), і пошуки самого себе та свого місця у світі й ще багато чого іншого, обирай на будь-який смак.