Сайт вчителя української мови та літератури, зарубіжної літератури - Шитель Аліни Володимирівни
Літературне чаювання
Горнятко чаю
Коли будете Ви у відчаї,
Заваріть собі горнятко чаю,
Обійміть його міцно руками,
І вдихніть аромат надзвичайний.
Та додайте медової зваби,
Щоби солодко так… до нестями…
Притрусіть то усе потайно
Настроєм сонцесяйним.
Припадіть до нього вустами,
Щоб лихе покотилось світами.
Коли будете Ви у зажурі,
Й думки снуватимуть сумні й похмурі,
Заговоріть собі горнятко чаю.
Пригубіть цього зілля вогненного
Та полиньте за межі буденного,
Щоби горе згубилось десь між рядками,
А душа літала з зірками!
Шитель А.
"Чайна" фантазія
Якось на одному з літературних заходів зібралися різні письменники: метри пера та ті, хто вперше береться за таку нелегку справу, ті, хто вже є авторами не одного бестселеру, і ті, хто лише в пошуках власного стилю, прихильники традицій та класичного підходу й новатори та руйнівники минулого. Зібралися заради обговорення важливих літературних новинок за чашечкою чаю.
Звісно ж Гемінгуей обрав просту, лаконічну, без зайвих деталей, з його особливим «принципом айсберга» та «телеграфним стилем», а на дні та риба, за якою так довго полював старий Сантьяго із оповідання «Старий і море». Він міг написати майже сторінку, а потім викреслити і залишити лише те, що було найсуттєвішим. Гемінгуей вважав, що перш, ніж почати писати оповідання, ти повинен вирішити для себе, що у цьому оповіданні буде головним. Вирішивши, у творі ти не повинен про головне не написати ані слова. Тож його філіжанка з глибоким підтекстом.
Ось ця суперкавова чашка підійте самому метрові Бальзаку, адже всі знають про його надмірну любов до кави. Він був не просто поціновувачем цього напою, а кавоекстремалом.
Найчастіше письменник випивав до п'ятдесяти чашок чорної турецької кави в день. Якщо не виходило заварити напій, Бальзак подрібнював жменьку зерен кави і закидав її сухою до рота. Найміцнішою він вважав не мелену, а саме подрібнену каву. Кави і води у його чашці мало бути порівну. Можете собі уявити, що це був за напій.
Ось цей «піратський» екземпляр належить Роберту Стівенсону, автору найвідомішого роману про цих морських авантюристів «Острів скарбів». Адже сам був ще тим підкорювачем літературних морів та океанів. Й не лише літературних. Недаремно саме він вважається національним героєм Самоа. Він подружився з місцевим населенням, вивчив мову самоанців, писав про них статті в лондонські газети, намагався привернути загальну увагу до проблем остров’ян.
Така ж оптимістична, мрійлива та повітряна як і її власниця – Елеонор Портер, що подарувала всьому світові «гру в радість» та принцип життя від Поліанни. А саме: жити – робити те, чого найбільше хочеться, знаходити привід для радості та допомагати іншим у їхніх життєвих труднощах. А головне – сягати мріями аж до неба, якими б неможливими вони не здавалися.
А ось це горнятко, звичайно ж, належить тому дорослому, який в душі так і лишився дитиною Антуану де Сент-Екзюпері, харизматичний герой якого не полишає думок багатьох дорослим з його заповіддю дружби: «Ми відповідальні за тих, кого приручили».
З таким дивакуватим та незвичним сервізом з’явився відомий математик, фотограф та автор найулюбленішою казки англійців «Аліса в країні Див» Льюїс Керролл. Мабуть, саме споглядаючи такі чашки, йому прийшла думка описати «Божевільне чаювання» у своїй чудернацькій повісті, в якій все перевертається з ніг на голову.
А ось такий промовистий набір, виготовлений за власними ескізами, принесла з собою фінська письменниця Туве Янсон. Вони як ніхто відображають її характер: оптимізм Мумі-троля, аскетизм Нюхмумрика, іронічність Крихітки Мю, чарівництво Вітрогонки, скромність Кнютта, філософічність Ондатра – улюблених героїв з творів про Мумі-тролів, яких авторка сприймала як своїх власних дітей.
А ось ця нерозлучна парочка належить Стендалю. Всім, хто знайомий з його творчістю, зрозуміло чому: «Червоне та чорне». Одвічний людський конфлікт між пристрастю та обов’язком, між двома епохами, між кровопролиттям та смертю, між мріями та втратою надій, між успіхом та поразкою. Стендаль любить контрасти, якими сповнене наше життя.
Джанні Родарі зі шматочком Італії завітав також, адже всі повинні пам’ятати про велич Риму й про витоки літератури. «Листівок з видами міст» йому видалось замало, то чому б не створити власний бренд «Горнятка з видами італійських місць»?
Ось з такими казковими горнятками з’явились найвідоміші літературні брати: Якоб та Вільгельм Грімми. Їх важко уявити окремо один від одного, хоча вони були такими різними, й часто дискутували з приводу найважливішого для себе питання: Як саме потрібно зберігати казки? Вільгельм наполягав на тому, що необхідно удосконалювати мову казки, робити її більш літературною та приємною для читачів, у першу чергу для дітей. Якоб натомість переконував, що казку треба зберігати такою, як вона є - оскільки вона є частиною літературної спадщини. Ось і на цьому засданні не обійшлося без полеміки. Але в саме в диспуті народжується істина. Чи не так? В кого були суперечки з братом чи сестрою, той знає, про що мова.
З такою смачною чашкою з'явився той, чиє ім'я діти обожнюють, адже саме він їм подарував історію про хлопчика, який зумів отримати в подарунок власну шоколадну фабрику. Звісно ж це – Роальд Дал, який вміє так смачно писати, що часом ловиш себе на думці, що хочеться облизати сторінку, де течуть шоколадні ріки, а трава, квіти та дерева з різнокольорових льодяників.
Лише одна людина могла з'явитися на літературному заході із власним кишеньковим підводним човнем, той, хто перший описав неіснуючий «Наутилус», який рухається завдяки електродвигуну, має здатність до глибокого занурення, може використовуватися як зброя та інші неіснуючі елементи у світі Жуль Верна. Саме він є науковим чарівником світу пригодницько-фантастичної літератури. Не дивуєтесь, якщо і цей мініатюрний човник здатен на те, чого ще не винайшли в XXІ столітті.
А від такого горнятка в кожного починається прискорене серцебиття. Воно й не дивно, адже її власник просто майстер інтригування. Це не хто інший як сер Артур Конан Дойл. Він зі своїми «Записками про Шерлока Холмса» просто підкорив найвибагливіші серця любителів детективного жанру. Що й говорити, я й сама в захваті від епатажного детектива та його вірного помічника, що змушений потерпати від дивацтв свого друга.