top of page

Літературознавча концепція аналізу

художнього твору

       В основу літературного аналізу покладені наступні чинники:

-         структура й елементи змістової організації твору;

-         структура й організація внутрішньої форми твору;

-         зовнішня форма твору;

-         тема, проблематика, фабула, характер, пафос, ідея,

-         система образів, сюжет;

-         художньо-мовленнєва організація твору, композиція.

   Аналіз художнього твору передбачає розгляд його з різних позицій і аспектів: філософського, історичного, культурологічного, морального, етичного.

   Нові шляхи й підходи до аналізу художнього твору показав російський філософ, літературознавець, спеціаліст у царині російської та світової літератур М. Бахтін. Згідно з концепцією М. Бахтіна, щоб проаналізувати твір, його необхідно „пропустити через себе, через призму своєї свідомості (сприйняти, відчути, усвідомити, відтворити), думками пройти шлях, яким проходять герой, відчути все те, що відчуває герой, на якийсь певний час перевтілитися в образ героя, стати людиною твору, а не дійсності”. Проаналізувати дії героя відповідно до часу, доби, місця дії, виховання, поглядів, думки інших героїв, впливу оточуючого середовища, суспільної думки на погляди героя і формування його світогляду. Під час  такого аналізу варто враховувати почуття героїв, не здійснюючи поділ на позитивних і негативних, брати до уваги історичний час, коли відбувалися події, негативні персонажі варто розглядати як літературні образи. За колишнім аналізом прийнятою була наступна позиція: персонаж, який є втіленням негативних рис, не може бути втіленням літературного образу, він є негативним персонажем, а отже не літературнім типом. Саме на це звернув увагу М. Бахтін. На його думку, у ході розгляду образу героя варто звернути увагу на внутрішній світ, його виховання, коло інтересів, взаємозв’язок з іншими людьми, роздвоєність поглядів героя і причини його роздвоєння, формування його поглядів під дією зовнішніх факторів: стосунки, спілкування, сприймання чи неприймання його іншими героями. Таким чином, „повиен бути живий діалог з книгою, а він будується на повному й поглибленому аналізі”.

    У ході літературознавчої концепції аналізу художнього твору М. Бахтін виокремлює такі аспекти:

     1) Проблематика запитування.

   Діалог з книгою, на думку М. Бахтіна, повинен бути різнорівневий і здійснюватися на таких рівнях:

 автор-герой (ставлення автора до свого героя);

 автор-читач (враховуються художні засоби і прийоми, за допомогою яких автор впливає, на читача, викликаючи його на розмову);

 читач-герой (ставлення читача до героя). Виходячи з цього аспекту, повинні бути різні погляди і позиції на героя.

    2) Діалог.

  Коли ми читаємо твір, наш мозок отримує інформацію, потім обробляє її, відбираючи лише та утримуючи в пам’яті необхідне. Таким чином, доросла людина може запам’ятати 30% інформації, а дитина – лише 15-20%. Досить показовими в цьому відношенні є слова давньокитайського мислителя Конфуція: „Почувши, я забуваю, почувши й побачивши, я пам’ятаю, почувши, побачивши й обговоривши, я розумію”.

  3) Значення кольору.

  Одне з важливих місць у процесі аналізу твору займає колір. Колір відображає внутрішній світ героя, його переживання, настрій.

Опираючись на дослідження М. Бахтіна, можна зробити висновок: «Колір не лише передає гаму відтінків, він передає гаму почуттів, сподівань і надій ».

   4) Поєднання різних світів у творі:

 свій-чужий;

 реальний-вигаданий (ірреальний, фантастичний);

 близький-далекий.

  5) Зіткнення різних позицій: автор – оповідач – герой – герої – читач (прийом поліфонії або багатоголосся).

  6) Герменевтичний підхід – зображення світу і місця людини в світі. Відтак розглядаються такі поняття, як дух – душа, духовність – душевність. Завдяки зазначеному підходу застосовується:

  - принцип дзеркальності, тобто відображення: ріка, скло, дзеркало;

  - розглядається двоякість свідомості: для себе; для інших.

  7) Аспект життєвого (звичайного, повсякденного) й екзистенціального (головного і найбільш бажаного, особистісно-індивідуальний смисл).

    8) Смисловий ряд простір-час.

  Цей ряд М. Бахтін називає хронотопом. У ході застосування хронотопічного аспекту виокремлюються дві умовності:

 опозиції: пініч-південь, день-ніч, місто-село, минуле-мабутнє, верх-низ, далеке-близьке тощо;

 простір: відкритий-закритий, зовнішній-внутрішній, перехідний (поріг, двері, міст, сходи, вікно).

  Завдяки хронотопічному аналізу важливо звертати увагу на деталі: дорога, сад, поле, кімната тощо.

   9) Художній простір;

   10) Динамічний (конкретний) час і статичний (абстрактний) час.

   Динамічний – це той, який перебуває в русі, у зміні, динаміці, простежується зв’язок часів: минуле (вже не існує). Статичний – минуле і майбутнє розглядаються як реально існуючі часи поряд з теперішнім (раніше – пізніше – чим), часи поєднуються, зливаючись в одне ціле. Час ніби зупиняється.

   Щоб відбулося розуміння твору у ході аналізу, М. Бахтін вважає, що лише прочитання й розуміння недостатньо. Повинно бути, перш за все, передрозуміння. Виходячи з цього, М. Бахтін висуває ідею «вживання» не тільки автора в героя, а й в іншу людину, в художню тканину тексту;

  11) Прийом «точка зору».

  Цей аспект передбачає поєднання поглядів і висловлювань героїв один про одного – прийом багатоголосся.

 12) Прийом «карнавалізація».

  Передбачає різку зміну чогось (настрою, погоди тощо) і супроводжується спалахами будь-чого: ненависті, люті, гніву і так далі;

  Для карнавалу характерні:

- сміх у всіх його карнавальних проявах: істеричний, награний, штучний, безумний, спрямований, як правило, на того, хто сміється;

- бенкет, бенкетування не в прямому розумінні, не буквально – святкова їжа, а в метафоричному – переможне торжество, перемога, тріумф, всепереможна радість;

- всезагальне гуляння, що супроводжується галасом, гамором, іграми, розвагами, театральними дійствами. Крики, зойки, благання, ридання, стрілянина, бійки та інше в метафоричній формі співвідносяться з іграми, забавами, розвагами тощо;

- гротескність і масштабність: явище досягає небувалого розмаху: жертви, смерть, невизначений час та інше;

- вихід за межі окресленого простору: зображувальне явище виходить за межі будинків і вулиць, захоплює всіх і все, панує не лише в межах населеного пункту, а й над ним і поза ним;

- міфо-фольклорна основа: зображувальне явище страшне й погрозливе, все знищує на своєму шляху, нагадуючи страховисько або чудовисько, яке все поглинає та знищує чи то полум’ям, чи крилами, чи подихом;

- стихійність: явище з’явилася невідомо звідки та, як хвиля, відразу накочується на весь населений пункт, підминаючи під себе все на своєму шляху, при цьому доволі швидко розповсюджуючись;

- зворотність: те, що мало цінуватися людьми за спокійного і щасливого життя, не цінується, не помічається, не надається значущості, і, навпаки, починає цінуватися, коли люди знаходяться у стані хвороби, епідемії, лиха, тоді, коли саме і не залишилося часу на життя; 

- трибулентність (явище, сутність якого полягає в розважанні публіки потішними витівками, жартами; дістало назву від імені блазня при дворі Франциска І Трибуле, який не тільки розважав короля, а ще й виконував роль простака чи блазня і в житті, де б він не з’являвся) – розважання, забавляння, веселощі;

- амбівалентність (лат. аmbo – обидва і valentia – сила, міць) – суперечливе, „роздвоєне” емоційне переживання певного явища (одночасна симпатія й антипатія). При амбівалентності у тій чи іншій формі подаються обидва полюси зміни – старе й нове, те, що вмирає й те, що народжується, початок і кінець чогось, позитивне й негативне;

   13) Символіка твору;

   14) Поєднання естетичного й художнього.

   Цей аспект передбачає пізнавальну, естетичну, комунікативну та інші функції мистецтва в єдності, в нерозривному зв’язку.

  Отже, аналіз художнього твору ґрунтується на філософському дослідженні, яке, на думку М. Бахтіна, „існує на межі різних підходів і розглядається як співвідношення „ціннісне, змістове, естетичне”, а разом вони складають основу художнього, що містить у собі методологічне й світоглядне значення, яке полягає в єдності пізнавальної, естетичної, комунікативної функцій в нерозривному зв’язку”.

 

http://timso.koippo.kr.ua/blogs/index.php/nebelenchuk/title-77

bottom of page