Сайт вчителя української мови та літератури, зарубіжної літератури - Шитель Аліни Володимирівни
Образ яблука в літературі
Яблуко – смачний та популярний фрукт в Україні. Воно має чудодійні властивості на людський організм та його необхідно споживати не менше трьох плодів цього дерева вдень. Одне – для здоров’я, друге – для розуму і третє – для краси. Проте, значення цього плоду для людства має глибокі історичні корені.
Протягом тисячолітньої історії людства, символ яблука не рідко фігурує на доволі важливих сторінках людської історії, виступаючи то символом спокуси та розбрату, то символом вічної молодості й неймовірного прогресу.
ОБРАЗ ЯБЛУКА В УСНІЙ НАРОДНІЙ ТВОРЧОСТІ
Образ яблука в прислів'ях та приказках
Давні українці вирізняли окремі дерева серед інших і наділяли їх магічними властивостями. Так виник культ дерева [12, 292]. Яблуня разом із дубом та грушею посідають чільне місце у будові Світового дерева. Яблуня та її плід сприймаються як одне ціле, і для українців вони є символом цілісності й розумності земних бажань і тілесних прагнень [12, 293].
Цей плід давно став не лише кулінарним інгредієнтом, але й героєм пісень, казок, та й просто символом: Адам і Єва і, звісно ж, яблуко! А скільки прислів'їв та приказок можна пригадати про яблука.
Постійне використання образу яблука в міфах, казках та інших художніх творах не випадкове. Цей символ, що сягає коріннями в історію народу, наповнений глибоким філософським змістом, відображає світобачення і культуру народу, його мудрість. Недарма образ яблука зберігається в народних традиціях і культурі й до сьогодні.
«Яблуко від яблуні недалеко падає» – ця приказка відома нам, як алегорія (інакомовлення).
«Немає де яблуку впасти» – так говорять, коли в якомусь місці знаходиться велика кількість людей, і в цьому місці робиться затісно.
«Кисла яблуня солодке яблуко не вродить» – яка родина - такі й діти.
«Яблуко від яблуні далеко не одкотиться, а хоч одкотиться, то хвостиком обернеться» – які батьки - такі й діти.
«Від одного гнилого яблука увесь віз гниє» – один лихий чоловік може зіпсувати все товариство.
«Промінь сонця, упавши на яблуко, потребує часу перемінити сік поживи» – народне пояснення законів природи.
«По яблучку вдень і лікар не потрібен» – вважається, що яблуко – символ здоров'я, відновлює життєві сили.
У збірнику прислів'їв та приказок В. І. Даля зібрано 251 вислови про яблука.
Тож у прислів’ях та приказках образ яблука та яблуні є символом родини, сімейних традицій, законів природи, здоров’я, життєвих сил, знання та мудрості, лихого товариства. [6, 734]
Переосмислення образу яблука в міфах
Одним із найдавніших рослинних символів української культури справедливо вважається яблуня. Бог створив ідеальну яблуню – Дерево життя, її цвітіння – «ніжна молитва про майбутнє плодоносіння» [7, 300]. А плід її – яблуко – це символ цілісності, земних бажань; попередження про шкідливість переситу; символ початку всіх речей, плодючості; безсмертя та вічної молодості. За біблійною легендою, яка стала джерелом численних літературних і живописних творів, саме плід Дерева пізнання добра та зла (за деякими трактуваннями – яблуко) був причиною вигнання перших людей із Раю. Водночас цей мотив отримує доволі цікаві змістові прирощення, як-от у поезії Б.-І.Антонича «Перша глава Біблії»:
Коли із яблуні зірвала Єва місяць,
У раї збунтувались буйногриві леви,
Адамові сини по світі розійшлися,
Здвигаючи міста і тереми для Єви [2, 244].
У слов’янській культурній традиції з яблуком (яке, як відомо, було атрибутом богині кохання Лади) пов’язані численні ритуали любовної магії. Наприклад, якщо у сприятливий час розрізати яблуко навпіл, у середину його вкласти записку з іменем коханої людини й, зв’язавши половинки, залишити плід на сонці – то, коли яблуко почне всихати, закохані відчуватимуть сильнішу прив’язаність одне до одного [11, 566]. Тому у магічних ритуалах слово «яблуко» входить до низки метафоричних сполук, які позначають плоди з властивостями афродизіаків – «райські яблучка», «мандрагорові яблучка».
Яблуко як міфічний символ означає родючість, кохання, радість, знання, мудрість, розкіш та боготворіння, але, разом з тим, облуду та смерть. Яблуко було забороненим плодом Золотого Віку. Як плід дерева, яблуко символізує також безсмертя.
Не дивно, що багато народів бачили в яблуці незвичайний плід – плід дерева життя. А дерево життя в міфах всіх народів – це одночасно і світове дерево, тобто вісь світу, Всесвіту.
«На краю світу, біля берегів річки Океан, розмістили греки чудовий сад із золотими яблуками, які належали богині Гері. Золоті яблука дають вічну молодвсть, і тому Гера доручила їх охороняти дракону Ладону і сестрам-німфам Гесперідам. Гераклу вдалося викрасти ці чудові яблука – це був його дванадцятий подвиг. І хоча Еврисфей подарував яблуко героєві, а Геракл, в свою чергу, Афіні, вони знову повернулися до Гесперід, ці прекрасні плоди завжди повинні залишатися в заповітному саду. Вічність та безсмертя – це доля богів». [11, 28]
В Біблії яблуко стає символом гріхопадіння людства, і воно зображене в руках Адама та Єви. Яблуко було забороненим плодом, та Єва не лише зірвала яблуко і спробувала сама, але передала його Адаму.
Можна згадати ще яблуко розбрату із античних міфів. Богиня розбрату та чвар Еріда, образившись на богів, викрала одне із яблук Гесперід, що дає безсмертя. З надписом «Найпрекраснішій» підкинула на весільний бенткет. Гера, Афіна та Афродіта стали сперечатися, кожна претендувала на це яблуко. Розгорнулася суперечка про те, кому це яблуко належить.
Цю суперечку вирішив пастух – царевич Паріс, який присудив яблуко Афродіті, що стало в наслідку причиною довгої, кровопролитної Троянської війни, в якій загинуло багато славних воїнів. (Троянський цикл. «Пелей і Фетіда»).
Отже, можна виокремити наступні значення образа яблука в міфах:
-
яблуко – символ вічної молодості та безсмертя;
-
яблуко – символ розбрату, суперечок, гріхопадіння, чи символ, що визначає долю героя.
Образ яблука в казках
Хто з нас не любить казки? Безперечно, вони подобаються не лише дітям, але й дорослим, так як в них можна знайти відповіді на багато запитань. В казках ми часто впізнаємо себе, можемо побачити багато з нашого реального життя та просто зануритися в дивовижний світ, повний чудес та чародійства. Саме в казці відображається світла природа яблука: безсмертя, здоров'я, краса, багатство. Наприклад: «Хаврошечка», «Казка про Срібну тарілочку та Наливне яблучко», «Гуси-лебеді», «Покарана царівна».
З народних казок відомі молодильні яблука, які (разом із живою водою) повертають молодість тому, хто їх здобуде. Як писав О. Афанасьєв, «жива вода та золоті яблука володіють однаковою творчою силою: вони оновлюють немічного старця, роблять його квітучим юнаком, … хворому дають міць, здоров’я; мертвому – життя; потворність перетворюють на красу, а безсилля – на богатирську силу» [13, 159].
Уже часто в казках яблуко не лише символ початку життя, але й здоров’я, юності. В російській народній казці цікавий сюжет про молодильні яблука: «Царь очень устарел и глазами обнищал, а слыхал он, что за тридевять земель, в тридесятом царстве есть сад с молодильными яблоками и колодец с живой водой…» («Казка про молодильні яблука та живу воду») [13, 29].
Молодильні яблука, що допомагають помолодіти, позбутися хвороб, зустрічаємо й в інших казках. «Отпустила (Солнцева сестра) его на родину понаведаться и дала ему на дорогу щетку, гребенку да два молодильных яблочка: какой бы ни был стар человек, а съест яблочко – вмиг помолодеет» (російська народна казка «Відьма та Сонцева сестра») [13, 138].
«Тільки відвідала вона цих яблучок, як враз одужала і зістрибнула з ліжка» (Німецька казка «Гриф-пташка»).
Тому нерідко яблука викрадають. Найчастіше таємничими викрадачами яблук стають птахи. «…Он (царевич) видит – на яблоню села Жар-птица и клюет золотые яблоки» (російська казка «Іван-царевич та Сірий Вовк») [13, 300].
Іноді викрадачами стають чудовиська або змії, як в руминській казці «Богатир Присля та золоті яблука».
Часом птахи, що прилітають на яблуню – це зачаровані царівни. І часто одна із них стає нареченою царевича, в заставу залишає йому яблуко (болгарська казка «Золоті яблука та дев’ять пав»).
Іноді золота пір’їна, загублена біля яблуні Жар-птицею, відкриває світ дивовижних пригод, де герою вдається здобути всі блага життя: коня, багатство, красуню (німецька казка «Золота пташка», російська казка «Іван-царевич та Сірий Вовк»).
Яблуня із золотими плодами знову постає як дерево долі (дерево життя – в міфах), від якого залежить благоустрій, кохання, народження людей, життя, а, можливо, й покарання.
Цікавий в казках і образ яблуні та її плоду як передбачення долі.
«Котиться яблучко по тарілочці, наливне по срібному, а на тарілочці всі міста один за одним видніються, кораблі на морях і полки на полях…» (російська народна казка «Казка про срібне блюдце та наливне яблучко») [13, 120]. Ця здатність яблука знову нагадує про його зв'язок і з деревом пізнання, та з деревом життя.
З казок діти дізнаються історію Білосніжки, яка скуштувала отруєне мачухою яблуко й впала ніби мертва додолу. Лише поцілунок її судженого прекрасного принца зміг повернути її до життя від шматочка скуштованого плоду. Не варто їсти цього плоду, бо можна й не прокинутися.
Яблуня та яблука займають центральне місце в багатьох казках, де яблуко не кидають і не виривають, а урочисто підносять судженому. Яблуня асоціювалася у слов’янських народів з родючістю, багатством, добротою.
Отже, якщо спробувати узагальнити ті значення, що несуть яблуня та яблуко в казках, то можемо виокремити два основні:
-
життя та молодість;
-
спокуса, що таїть загрозу.
ОБРАЗ ЯБЛУКА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Інтерпретація образу яблука у романі Галини Вдовиченко «Пів'яблука»
Образ яблуні та яблука відображається і в літературі. Цей образ складний та суперечливий – символ гріхопадіння, абсолютної істини, вічної молодості, достатку, уособлення загадки життя та смерті, символ-оберіг.
Часте використання цього образу в міфах, народних і літературних казках – не випадкове. Він наповнений глибоким філософським сенсом – відображення світовідчуття та культури народу, його мудрості. Образ яблука зберігається в народних традиціях і донині.
Так у романі-казці сучасної української письменниці, лауреата Шевченківської премії Галини Вдовиченко «Пів'яблука» теж з’являється магічний предмет – чарівне яблуко, дерев’яна іграшка роботи майстра XVІІІ ст.
Книга «Пів’яблука» стала прецедентом «Коронації слова», оскільки на літературному конкурсі на неї не звернули уваги, однак після видання роману за місяць читачі розкупили перший наклад книги, через три місяці після її появи закінчується другий наклад. «Пів’яблука» отримала спеціальну відзнаку «Вибір видавців» конкурсу «Коронація слова» та стала «Дебютом року» в мережі книготоргівлі Empik.
Роман Галини Вдовиченко нагадує добру казку з обов’язковою перемогою добра. За законами жанру в романі з’являється чарівна річ – яблуко. «Воно було розміром з натуральне, але неправильної форми. Схоже на золотий ранет, шершаве, помережане малюнком старого дерева. На верхівці була колись якась деталь – швидше за все, гілочка або листочок. Зараз із маківки яблука стирчав тупий уламок зі згладженими краями» [3, 103]. Яблуко змінює долю кожної з героїнь. Його створив геніальний скульптор Іоанн Георг Пінзель. Про нього написано і сказано доволі багато, однак, як не парадоксально, конкретної інформації про його життя практично не має. Є лише міфи, здогадки і кілька записів у церковних книгах. Іоанн Георг Пінзель – людина-геній, чиїми скульптурами захоплювалися Париж і Відень, Мюнхен і Прага; людина-загадка, яку не вдалося розгадати навіть найавторитетнішим дослідникам. Пінзель відомий тим, що всі його скульптури створені наскільки реалістично, що нічим не відрізняються від живих людей. Саме йому у повісті доведеться виконувати функція чарівника, що здійснює бажання.
А поки Галина пише свій роман-казку, з нею відбуваються дивовижні речі. Наприклад, письменниця написала, що саме Пінзель зробив чарівне яблуко, а в реальності було проголошено рік Пінзеля в Україні. Галина пише в романі про Lviv Fashion Week, традиційні львівські тижні моди, в яких бере участь Ірина, і справді, у Львові відбувається тиждень мод із тією ж назвою. Чи то ідеї літали в повітрі, чи, може, щось містичне пов’язане з написанням книги.
Авторка руйнує стереотип «про щасливих людей читати нецікаво». Чотири героїні роману: Магда, Ірина, Галя та Луїза – цілком задоволені життям. Кожна працювала колись для свого щастя, і от, у винагороду, їм до рук потрапляє казкове яблуко. Після цього вони стають ще щасливішими.
Казковість роману відчувається у всьому. Героїні отримують задоволення від роботи, зустрічаються щосереди для підтримання дружби, дві з них мають родини, а ті, що не мають, знайдуть своїх принців ближче до кінця книги. Львів описується з любов’ю та ніжністю і нагадує чарівну країну. Події, що трапляються з героїнями, важко назвати реалістичними.
Спершу здається, що у романі «Пів'яблука» йдеться про чарівне дерев'яне яблучко, яке здійснює будь-які людські бажання. Насправді ж яблуко – це тільки інструмент, котрий у розгалуженому життєвому тунелі буднів освітлює один-єдиний шлях. Ним маєш крокувати, не оглядаючись.
Головним героїням повісті хочеться, щоб яблуко виконало їхнє бажання самостійно, замість них. До того ж, як говорить авторка: “твоя віра в можливості яблука не має значення, воно має спрацювати і без твоєї віри. Можеш навіть і бажання не формулювати. Яблуко саме визначить те, чого тобі бракує для повного щастя” [3, 18].
Через Авгієві стайні проходять головні героїні «Пів'яблука». Їх – чотири; кожна з них вже здобула щось Велике. Але це – пів'яблука, а іншу половину належить відшукати.
Луїза цілеспрямована, творча, жіночна, елегантна і трохи скандальна леді. Вона завжди уміла з’являтися ефектно: «Сяюча усмішка, скромна сіра сукня, дорогі бордові туфлі». Адже: «Хоч де опинялася Луїза – у коридорах телеканалу, у крамниці, на пляжі, де завгодно – на неї завжди звертали увагу». Має усі риси, типові для професіонального журналіста і ведучої телевізійних програм викривального характеру, окрім двох: «курить верескову люльку, яка має хамський запах і королівський шлейф» [3, 20]; має невелику фізичну ваду – горб на спині. Цей недолік зовнішності є однією з найсильніших професійних мотивацій. Луїза довела на своїй першій співбесіді, що це не горб, а більмо на оці того, хто помітив цей недоречний нюанс.
Луїзина кар'єра – це пів'яблука. Решта «пів» – коханий чоловік, зі смішним прізвиськом «Кінь». Кінь конем – але й за нього треба поборотись. У фіналі письменниця все ж таки зробить коханого «цілим» яблуком.
Галина самодостатня жінка. Засновує власний журнал, має синів і чоловіка. Вона найбільш досвідчений гравець у сімейних стосунках. Але і це гніздечко все ж не ідилія порозуміння. Її Віктор ніяк не може затямити просте правило, яке, до речі, радить йому Магдин чоловік Ігор: «Дай жінці на копійку, вона гривню віддасть». Вона мріє про зовсім незначні та цілком можливі речі: «Хочу змін, дівчата. Ходжу, мов та конячка по колу. І рік тому так було, і п’ять років тому. І буде так за рік, і за п’ять. Якась криза жанру… Хочу спробувати щось інше. Стати нарешті господинею свого часу, навчитися не піддаватися суєті, марноті марнот. А так, щоб наприкінці дня був результат – не одноденка, а наче цеглинка в будівлі.. Аби потім озирнувся – ось вона, будівля, стоїть. Я зробила» [3, 34].
Переважно героїня долає дві проблеми: надокучає побут і завжди катастрофічно не вистачає часу. Остання є поширеним симптомом кар'єристки: «…Великі і дрібні справи чіплялися, як реп'яхи у собачий хвіст. Організм слабо подавав сигнали SOS» [3, 36]. Але цю нескладну павутину Галина розмотає на свою користь і неодмінно почує: «Я посудомийну машину купив» [3, 200].
Магда має «віллу з характером яскравої особистості». На таке стабільне сімейне, хоча й бездітне, життя годі й натрапити. Авторка проводить героїню-коректора через казковий авантюрний сюжет, подарувавши її родині діток. Одне маля благородно врятували від смітника в кульку, а в нагороду за такий вчинок вона вагітніє другим дитям після десятирічного безплідного мовчання. І взагалі «…кар'єра її не цікавила. Найважливіше відбувалося вдома. Вона забувала про роботу, заледве переступаючи поріг свого помешкання… Результат творчих старань Магди призначався лише для своїх» [3, 40].
Ірина – дизайнер, яка познайомилась із Вів'єн Вествуд на прийомі англійської королеви. Її улюблена гра – роздягати і переодягати людей на вулиці. Її мрія: «Хотіла б відчути ідеальне поєднання чоловічого й жіночого,… хотіла б переконатися, що цілковита гармонія між чоловіком та жінкою можлива. І може тривати довше, ніж кілька хвилин…чи кілька годин». А головне «вибрати партнера, рівного собі» [3, 38]. Адже одного разу гармонія між нею та, здавалося б, судженим була знищена вщент. В її маленьку сім'ю проник інший «дизайнер» і вона втратила чоловіка. Але то виявилась також чиясь невдала і брехлива гра, випадковість, випробування. Як належить, яблуко одначе прикотилось до яблуні.
Після прочитання роману «Пів'яблука» можна виокремити прості та мудрі повчання: «Завтра йдемо в народ вичавлювати з себе рабів»; «вільна людина відрізняється передусім бурхливою енергією. Квола людина не може бути вільною»; «Тож не бійся пропустити маршрутку! Не переслідуй її так панічно і приречено! Твоя маршрутка наступна»; «людина керує побутом, а не побут людиною» [3, 120].
Образ яблука у романі можна трактувати по-різному. Для кожної з героїнь воно є уособленням чогось свого. Для Луїзи, то символ справжнього кохання. Для Галини – порозуміння в сімейному житті та професійний розвиток. Для Магди – мати повну родину, в якій звучатиме щасливий дитячий сміх. Для Ірини – повернення чоловіка в родину. Для кожної з них яблуко стало символом здійснення найзаповітнішого бажання, але з одного боку героїні ніби вірять у його чарівну здатність, а з іншого – кожна з них сама змогла втілити свою мрію в життя, лише повіривши у власні сили та можливість здійснення найзаповітнішого. Головним девізом ля кожної з героїнь стають слова Магди: «За свої мрії треба боротися. Підключивши фахівців і друзів» [3, 112]. Образ яблука в цьому творі є ще й символом віри в себе та наполегливості у досягненні поставлених цілей.
Прочитавши роман-казку, складається враження, що образи головних героїнь є уособленням однієї жінки. Це її метафоричні іпостасі. Можливо це образ Єви, що ніколи не буває однаковою і має чотири обличчя. Але, якщо для Єви яблуко стало спокусою та гріхом і причиною вигнання із райських садів, то чотири подруги мають змогу спокутувати великий гріх першої жінки на Землі й отримати ключі від власного раю. Потрібно лише правильно цим яблуком розпорядитися та не схибити в бажаннях.
Перша – Луїза – це досягнення професійних здобутків завдяки цілеспрямованості та незламності. В ній є ось та жіноча загадка, адже ця постать завжди приковує увагу. Все чого їй не вистачає – це кохання.
Друга – Галина – втілення образу берегині сімейного затишку. Вона самодостатня жінка, для якої важливо підтримувати гармонію в родині. Їй важливим є, щоб сімейне вогнище підтримувала не лише вона, а й чоловік докладав зусиль та проявляв розуміння й терпіння.
Третя – Магда – це уособлення творчості та натхнення. Саме вона є втіленням головного призначення жінки на Землі – дати нове життя.
Четверта – Ірина – це втілення незалежності та гордості. Для неї рівність у стосунках є тим міцним фундаментом для життя.
Фактично мрії всіх героїнь це відповідь на питання: чого ж жінка насправді хоче? Авторка дає повну та конкретну відповідь.
Натхненна дебютом роману «Пів’яблука» письменниця вирішила написати продовження «Інші пів’яблука», в якому чарівне яблуко, що п’ять років тому виконало по одному найзаповітнішому бажанню головних героїнь, втрачає свої магічні властивості, але все ж переплітає долі персонажів із постаттю таємничого майстра – творця дерев’яного яблука. Саме його життя та скульптури надихають Галину та Ірину на творчість. Тож яблуко продовжує втручатись у долю героїнь і є символом таємничості, натхненності, творчості.
Окрім Галини Вдовиченко в українській літературі образ яблука використовували й інші письменники.
Наприклад, Лесик Панасюк у збірці поезій «Справжнє яблуко» за словами Василя Голобородька «полює за справжнім світом», де образ яблука є уособленням «справжнього світу».
Юрій Винничук у збірці казок «Балакуче яблуко» надає яблукові чарівних властивостей, воно вміє розмовляти і допомагає двом чеберяйчикам Гоплі та Піплі та стає їхнім другом.
Для Валерії Чорней з її романом-містерією «Яблуко в тайстрі» образ яблука є втіленням пізнання найважливіших для людини цінностей. Воно чарівне та має неабияку силу, яка полягає у вмінні бачити істинну красу, щиро любити та вміти бачити цю ж красу та любов.
Оксана Куценко з оповіданням «Печені яблука» запевняє, що скуштувавши печених яблук ти зможеш відчути на смак чудові осінні дні та просто навчитись радіти життю й фарбувати світ у яскраві кольори, як це робить за вікном чарівниця-осінь.
Ірина Мироненко у збірці поезій «Місто в сірих яблуках» через метафоричний образ яблук пропонує подивитись на українське місто, що часто сприймається як «троянський кінь України». Ця книга пропонує уявну подорож старим містом.
Сашко Дерманський для образу яблука вигадує ціле царство у повісті-казці «Царство Яблукарство».
Просто фантастичним є образ яблуко у статті публіциста Олександра Супрунця «Яблукомедитація». В ній образ яблука – це «тіло Космосу», це «смак усвідомленості», «це частина Великого цілого», «представник Космосу», «прояв наявності життя», «взаємозв’язок з усім, що навколо. Яблуко — це весь всесвіт, яблуко — це посол Космосу».
Отже, в українській літературі образ яблука зовсім неоднозначний. В одних творах він трактується як символ Добра, в інших – це прояв абсолютного Зла. З’являються й зовсім нові та унікальні значення, відмінні від уявлень наших предків. Тож яблуко має безліч граней у своєму метафоричному втіленні:
-
здійснення бажань;
-
зміни в житті;
-
натхнення та творчість;
-
переплетіння доль;
-
ознака «справжньості» світу;
-
магічний предмет, який вчить дружити та розумітися один з одним;
-
радість життя та змога розфарбовувати світ;
-
втілення образу міста;
-
казкове царство;
-
усвідомлення своєї причетності до чогось Великого, зв’язку з Космосом.
ДОСЛІДЖЕННЯ КОРИСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЯБЛУК
«Хто яблуко в день з'їдає, у того лікар не буває» – говорить народна мудрість. І дійсно, переоцінити корисні властивості яблука для людини практично неможливо: адже це справжня скарбниця необхідних людині вітамінів і мікроелементів, баланс яких в організмі сприяє його омолодженню і є основою міцного імунітету практично до будь-яких захворювань.
Крім того, яблука – це один з найсмачніших і популярних на планеті фруктів. Поширені вони практично всюди і з незапам'ятних часів відіграють значну роль не тільки в раціоні, але і в культурі людей.
Завдяки високому вмісту в яблуках флавоноїдів і поліфенолів цей продукт є сильним природним антиоксидантом і сприяє зміцненню імунітету та профілактики передчасного старіння організму. Яблука корисні в раціоні ослаблених і хворих людей, вони ефективно очищають організм від шлаків і токсинів і роблять також дезинфікуючу дію по відношенню до багатьох видів збудників захворювань.
В печених яблуках значно збільшується вміст пектинів. Тому вони стають унікальними очисниками організму, нормалізують обмін речовин. Їх дуже корисно вживати людям, які мають проблеми з печінкою, кишківником, суглобами.
Корисні яблука і для дитячого харчування: їх вітамінна цінність, як і користь риб'ячого жиру, є однією з основ міцного здоров'я і нормально розвитку дитини.
Інша безцінна користь яблук – їх сприятливий вплив на нервову систему людини і вироблення у неї стресостійкості.
Незамінні яблука в раціоні сучасної людини і з іншої, не менш важливої причини. Як відомо, високий ритм життя, погана екологія та низька якість продуктів харчування стали причиною різкого збільшення відсотка захворюваності онкологічними захворюваннями: в даний час практично кожна людина знаходиться в групі особливого ризику. Яблука ж, з їх багатим хімічним складом, не тільки сприяють зміцненню здоров'я людини, а й зводять до мінімуму можливість появи клітинної мутації і розвитку захворювань недостатнього імунітету.
Отже, яблука, в будь-якому їх вигляді, є практично казковим продуктом, величезна користь якого поєднується з прекрасними смаковими даними і фінансовою доступністю для кожної людини.
ВИСНОВКИ
Вважається, що яблуко – символ здоров’я, відновлення життєвих сил та бадьорості. Тому завдяки цим корисним властивостям виникли різноманітні народні прикмети, прислів’я та приказки, казки та легенди.
Цей образ багатогранний, різносторонній, і кожен письменник розуміє його по-своєму. Це добро і зло. Це чорне та біле. Це вічний образ в літературі. І, можливо, в майбутньому не одне покоління письменників буде використовувати його в своїх творах.
Отже, в більшості міфах, казках яблуко володіє такими властивостями, які цінувались людьми, тому:
-
яблуко – символ вічної молодості і безсмертя (молодильні властивості);
-
яблуко – плід дерева життя, дерева пізнання (впливає на долю героїв, символ початку життя, символ процвітання);
-
яблуко – символ здійснення бажань, віри в себе, наполегливості на своєму життєвому шляху.
Але воно буває і таким:
-
яблуко – символ спокуси та гріхопадіння;
-
яблуко – символ смерті;
-
яблуко – провісник небезпеки.
Образ яблука в жанрах фольклору а літературних жанрах використовується постійно, ще з часів виникнення писемності і до наших днів. Цей символ наповнений глибоким філософським і людським сенсом, він – відображення світовідчуття та культури народу, його мудрості.
В контексті аналізованих творів словесні образи яблуні та яблука сприймаються як етнознаки культурологічної спадщини багатьох народів. Як відомо, світ, залишаючись одним, дається нам у нашому безпосередньому досвіді, однак пізнається він по-різному в різних мовах. Багатосимвольний потенціал лексем яблуня та яблуко свідчить про особливе ціннісно-прагматичне ставлення прадавньої людини до навколишнього світу та об’єктів природи. Ці образи увібрали в себе і відобразили широкий діапазон символьного потенціалу: як узвичаєних, так і унікально-етнічних. Саме тому яблуко може означати: а) «родючість», «плодовитість»; б) відродження життя; в) любов-нелюбов; г) уособлення людини, її зовнішнього вигляду тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аленький цветочек. Сказки русских писателей. – Л.: Детская литература, 1989. – 455 с.
2. Антонич Б.-І. Велика гармонія (модерністична поезія ХХ століття) / Богдан-Ігор Антонич. – К.: Веселка, 2003. – 352 с.
3. Вдовиченко Г. «Пів'яблука». Харків: Клуб Сімейного Дозвілля». 2014. – 208 с.
4. Вдовиченко Г. «Інші пів’яблука». Харків: Клуб Сімейного Дозвілля. 2013. – 256 с.
5. Войтович В. Українська міфологія / Валерій Войтович. – К. : Либідь, 2005. – 664 с.
6. Багнюк А. Символи Українства/ А. Багнюк. – Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2009. – 832 с.
7. Библия. Книги священного писания Ветхого и Нового Завета. – Барнаул: День, 2002. – 342 с.
8. Братья Гримм. Сказки. – Ташкент: Юлдузча, 1987. – 278 с.
9. Кун Н. А. Легенды и мифы Древней Греции. – Симферополь: Реноме, 1999. – 455 с.
10. Лісняк Н. І. Символіка образів яблуні та яблука у лемківських піснях / Н. І. Лісняк // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія: Філологічна. - 2014. - Вип. 44. - С. 163-166.
11. Мифы народов мира. Энциклопедия. В 2 т. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 988 с.
12. Науменко, Н. В. Яблуко як символ української фольклорної та книжної поезії / Н. В. Науменко // Література. Фольклор. Проблеми поетики : зб. наук. праць, присвячений дослідженню творчої спадщини Лідії Дунаєвської. – К. : «Київський університет», 2010. – Вип. 34. – С. 292-298.
13. Русские народные сказки. – М.: Содействие, 1994. – 344 с.
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ