ПРОСТОРАМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ФАНТАЗІЇ

  Аналіз наукової літератури з означеної проблеми дає змогу виділити основні риси адаптованої, інноваційної особистості:

     1) Відкритість новому досвіду. Як педагог, так і учень повинні бути готовими до оновлення та накопичення нового соціального та життєвого досвіду, що сприяє самореалізації. Важливим вмінням є вміння адаптуватися до вимого свого часу.

     2) Внутрішня свобода. Збереження власного «я», об’єктивної точки зору і вміння робити та відстоювати власний вибір у середовищі, що тебе оточує. Для становлення внутрішньої свободи потрібно постійно створювати для учнів ситуації вибору в навчальній та позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, відчуття відповідальності та власної гідності.

  3) Психологічна пружність (емоційна стабільність та стресостійкість). Оскільки часто напруженість та зростання темпу життя призводять до виснаження, перевантаження, тому особливого значення набуває така риса як «психологічна пружність». Головною стратегією цієї якості є розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам. Для забезпечення цієї риси важливим є вміння відчувати почуття інших, здійснювати емоційний обмін під час спілкування, допомагати собі та іншим у складних, емоційно напружених ситуаціях.

   4) Об’єктивна самооцінка. Саме правильна, адекватна самооцінка є визначальним фактором розгортання позитивного сценарію життя людини, що стимулює процеси самореалізації через мотивацію досягнення успіху та усвідомлення власної мети.

  5) Імпровізаційність. Сучасні педагогічні технології позитивно впливають на розвиток вміння швидко та адекватно реагувати в нестандартних, незапланованих ситуаціях, приймати миттєві ефективні рішення, не губитися, якщо щось пішло не за сценарієм.

  6) Позитивне мислення, що спрямовує учня на вміння набувати досвід, навіть через помилкові дії, спрямованість на позитивне сприйняття реальності та її активне перетворення [7].